Книги та інші публікації

          Первые публикации – научно-популярные очерки "Дикое Поле" 1968-1969 гг. в районной газете г. Приморск "Приморская степь"; это было на ІІ курсе истфака МГУ. С 1972 г. – разнообразные публикации в многотиражке "Укрводбудівець" и "Заря коммунизма" г. Каховка, куда (на базу Херсонской археологической экспедиции ИА АН УССР) попал после окончания вуза. В 1975 г. появились первые научные публикации – по материалам раскопок. С 1982 г. начал печататься в общественных журналах.
          Этот период завершен брошюрами:
          Шилов Ю. А. Нижнее Поднепровье в середине ІІІ – середине ІІ тыс. до н. э. (Исследование культурно-исторического процесса) / Автореферат диссертации на соискание уч. Ст. кандидата исторических наук. – К.: Наук. думка, 1982.
          Шилов Ю. А. Курганы Херсонщины / Материалы в помощь лекторам, пропогандистам, активистам, председателям бюро первичных организаций Общества охраны памятников истории и культуры". – Херсон: Х. обл. орг. Украинского ООПИК, 1986. – 22 с.;
          Н. А. Чмыхов, Ю. А. Шилов, П. Л. Корниенко. Методические рекомендации по исследованию курганных памятников / Для студентов исторического факультета КГУ им. Т. Г. Шевченко. – К.: КГУ, 1986. – 80 с.
          Друга брошура була допрацьована і перевидана як навчальний посібник, затверджений Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти УРСР:
          М. О. Чмихов, Ю. О. Шилов, П. Л. Корнієнко. Археологічні дослідження курганів. – К.: НМК ВО, 1989. – 218 с.
          Наступні книги та ін. – майже всі без соавторів:

1. Шилов Ю. А. Космические тайны курганов. – Москва: Молодая гвардия, 1990. – 272 с., илл.
Научно-популярная книга в серии "Эврика", иллюстрирована автором. Книга опирается на несколько веских научных статей автора, опубликованных перед или вслед за её выходом. Среди них:
Перший та четвертий Старосільські кургани // Археологія, вип. 22. – К.: Наук. думка, 1977. – С. 48-65;
Древнейшие курганы и мифотворчество // Македонски фолклор. – Скопjе: Ин-т за фолклор “Марко Цепенков”, 1987. – Год. ХХ, бр.39-40. – С. 45-61;
Воплощение Аполлона в позднекатакомбном захоронении на Нижнем Днепре // Древнее Причерноморье.– Одесса: ОГУ, 1991.– С.110-112;
Мифы о «космических странниках» и календарная служба Европы V-I тысячелетий до н. э. – М.: Наука, 1992. – 32 с. // На рубежах познания Вселенной. Историко-астрономические исследования, XXIII. – М.: Наука, 1992. – С. 272-303;
Новий етап археологічного освоєння курганів енеоліту – бронзи Південно-Східної Європи // Археологія. – К.: Наук. думка, 1992, №4. – С. 111-121;
"Небесная бадья" в курганах арийской прародины // Вторые исторические чтения памяти М. П. Грязнова. – Омск: ОГУ, 1992. – С. 30-32;
Гандхарва – арийский Спаситель // Древнее Причерноморье. – Одесса: ОГУ, 1993. – С. 22-25 (см. 5-6, об одноименной повести).
В книге впервые представлено и проанализировано значительное количество фигурных курганов V-II тыс. до н. э. Такие факты впервые сделали курган полноценным (а не ущербным, как до этого) историко-археологическим источником, состоящим из 1) вещей, 2) погребений, 3) конструкций. Целостность источника была достигнута усовершенствованием раскопок, их фиксации, реконструкции содержания и сути памятника (см. публикации Чмыхова, Шилова, Корниенко). Это впервые дало возможность дешифровки (методом семиотики) мифоритуалов, заложенных жрецами в курганы. А эти мифоритуалы оказались родственны "Риг-Веде", собранию священных гимнов индоарийских племен. Обоснована гипотеза о результативности погребального обряда по Ведам, о реальности его выхода на потусторонний (полевой, а не вещественный – "земной") мир.

2. Ю. О. Шилов.  Брама Безсмертя. – К.: Укр. Світ, 1994. – 384 с., іл.
Збірка художніх та науково-популярних творів.
Першу частину складають нарис Язичники, оповідання Падуча зірка й Смоловська Могила, повісті Іскра Данка, Поле-скошених-Маків, Матір-Земля. На сплині Золотого Віку – кіноповість, присвячена пам'яті геніального актора Івана Миколайчука, з яким Ю. Шилов домовлявся про постановку цього фільму (на жаль, не судилося). В основі творів – реальні події, тією чи іншою мірою пов'язані з археологічними дослідженнями автора.
Другу частину книги складає нова, україномовна редакція "Космічних таємниць могил".

3. Ю. А. Шилов. Прародина ариев: История, обряды и мифы. – К.: СИНТО, 1995. – 744 с., илл.
Монография, т.е. научная книга – доказывающая те и др. положения, которые были высказаны в "Космических тайнах курганов" (см. 1, 2). Итог археологического, а в некоторой мере и лингвистического да этнологического выявления прародины ариев – которую мировая наука искала с конца ХVIII в.
Выход книги по запланированной теме докторской диссертации автора вызвал яростное противодействие коллег из первобытного отдела Института археологии Национальной Академии наук Украины (см.: Археологія. – К.: ІА НАНУ, 1996. – № 2. – С. 103-116), которое не прекратилось поныне. Поддержали же книгу академики Российской Академии наук: директор Института русского языка РАН, ведущий ариевед О. Н. Трубачев (К прародине ариев (По поводу выхода книги: Ю. А. Шилов. Прародина ариев: История, обряды и мифы. Киев, 1995) // Вопросы языкознания. – М.: Наука, 1996, №3. – С. 3-12) и почетный директор Института археологии РАН Б. А. Рыбаков (Вступление // Кикешев Н. И. Воззвание к славянам. – М.: Всеслав. Собор, 1998. – С. 3-4).

4. Ю. А. Шилов. HOMO SOVETICUS. – К.–Ирпень: ВАСКО, 1995. – 228 с.
Сборник, призванный защитить монографию "Прародина ариев" (см. 3) – первые материалы обсуждения которой здесь опубликованны. Остальное – очерки, рассказы, повесть, поэма (Постижение) – показывают состояние культуры и её научной составляющей в "эпоху сверхразвитого социализма" и в первые постсоветские годы. Некоторые произведения – русский перевод помещенных в "Брамі Безсмертя" (см. 2).
Из ранее не публиковавшегося: Homosoveticus, Скифское золото, Предпоследний сезон в Староселье, Смехотерапия эпохи сверхразвитого социализма, Земля задремавшая, и др. Последний из этих очерков написан под впечатлением работы автора в Чернобыльской историко-этнографической экспедиции. А очерк Келеберда – село на Полтавщине написан под впечатлением создания одноименной научно-популярной брошюры (Кременчуг, 1995), авторство которой отдано местным жителям: В. И. Марченко, И. Н. Власюку, В. Г. Прядко и др.

5. Ю. А. Шилов. Пути ариев. – К.: Полиграфкнига, 1996. – 426 с., илл.
Сборник, включающий ІІІ издание Космических тайн курганов (см. 1, 2), историческую повесть Гандхарва – арийский Спаситель и русский перевод киноповести На исходе Золотого Века, а также цикл этноисторических очерков Ведическое наследие украинского Поднепровья.
Название сборнику дало издательство.

6. Ю. А. Шилов. Гандхарва – арийский Спаситель. – М.: Сфера, 1997. – 192 с., илл.
Несколько улучшенное переиздание второго и третьего произведений предыдущего сборника. См. также 1 и 12. За циклом этноисторических очерков Ведическое наследие Поднепровья стоят научные статьи автора:
Мифы о «космических странниках» и календарная служба Европы V-I тысячелетий до н. э. // На рубежах познания Вселенной. Историко-астрономические исследования, XXIII. – М.: Наука, 1992. – С. 272-303;
Гандхарва – арийский Спаситель // Древнее Причерноморье. – Одесса: ОГУ, 1993. – С. 22-25;
Про витоки космогонічних уяв запорожців // Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина. – К.: ІІ АНУ, 1993, вип. ІІ. – С. 147-153;
Населення українських земель за часів індоєвропейської спільноти: пракорені української фольклорно-обрядової культури // Матеріали до української етнології.– К.: УФЕЦ ІМФЕ НАНУ,1995.– Вип. 1(4).– С. 145-155.

7. Ю. О. Шилов, В. С. Мітченко. Арійський календар-1998. – К.: Поліграфкнига, 1997. – 13 с., іл.
Настінний календар. Складається з репродукцій 13 картин художника Віталія Мітченка, написаних за матеріалами розкопок курганів Юрієм Шиловим та його колегами. Серед картин: Адіті, праматір Сущого; Бог-творець Вішну; Сурья, верховний бог Сонця; Аполлон Гіперборейський; Гандхарва, арійський Спаситель; та ін.
Головна мета циклу: продовжити шлях Реріхів! Художньо відтворити ведичний зміст і суть "степових пірамід" – до чого прагнула, але не мала ще в першій половині ХХ ст. такого фактажу, родина геніального художника Миколи Реріха. 

8. Ю. О. Шилов. Праісторія Русі – України. – К.–Хмельницький: Укр. Козацтво, 1998. – 180 с., іл.
ІІ, україномовне видання циклу лекцій – начитанного протягом 1995/96 навчального року в Фастівській школі Народної майстерності та Гуманітарному ліцеї при Київському державному університеті. Книга видана коштом Василя Остафійчука, Головного отамана Українського Козацтва. І, російськомовне видання "Праистории Руси" (Москва: "самвидав", 1997) було здійснено Научно-культурологическим центром Российского Общенародного Движения (РОД), який у той час очолювався автором.
У цьому навчальному посібнику вперше проголошено, що "історія почалася в Аратті" – найпершій у світі, притому общинній державі, що виникла у VII тис. до н. е. і розчинилася (як Арсанія зі столицею Артою) в Русі початку ІІ тис. н. е. Вперше така гіпотеза була сформульована Ю. О. Шиловим у наукових статтях 1992 р. (Аратта і Аріан. Пракорені Русі // Тези Всеукраїнської наук. конфер. “Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури”. – Пер.-Хмельн.: МПП “Буклет”, 1992. – С. 46-47; та ін.); перший начерк теорії опубліковано у монографії "Прародина ариев" (див. 3).
На додаток опубліковано "Ведичну спадщину Вкраїни" (див. 5-6).

9. Ю. А. Шилов, В. Н. Даниленко. Начала цивилизации. – Екатеринбург: Деловая книга, М.: Раритет, 1999. – 376 с., илл.
Книга состоит из двух монографий:
В. Н. Даниленко. Космогония первобытного общества. – С. 3-216;
Ю. А. Шилов. Праистория Руси VII тыс. до н. э. – І тыс. н. э.
В отдельности, тогда еще самиздатовские книги были представлены Ю. А. Шиловым 17.05.1997 в Колонном зале Дома Союзов (Москва) на ІІІ съезде РОДа, а затем – с трибуны VIII Всеславянского съезда (Прага, 02-05.06.1998).
Работа В. Н. Даниленка планировалась поначалу как докторская диссертация, которую ему защитить не позволили. Затем – как глава, изъятая из его монографии "Неолит Украины" (К.: Наук. думка, 1969), по которой автор защитил-таки диссертацию. Ю. А. Шилов опубликовал машинопись и альбом к ней, которые были завершены автором в 1965 г., – а также свои комментарии к монографии своего умершего (1982 г.) учителя. В "Космогонии первобытного общества" В. Н. Даниленко впервые дал семиотические дешифровки изображений трипольской и др. археологических культур. Эти дешифровки впервые раскрыли палеолитические истоки мифологии индоевропейских и др. народов. Главнейшая ценность исследования археолога В. Н. Даниленко заключается в том, что его выводы независимым образом подтвердились (и стали, в свою очередь, подтверждением) выводов, сделанных шумерологом А. Г. Кифишиным в публикациях 1990-2001 гг. на основании прочтения им протописьменных текстов.
О "Праистории Руси" Ю. А. Шилова см. 8. Это её ІІІ издание.

10. Ю. О. Шилов. Святині. – К.: Миронівська друкарня, 2001. – 324 с., іл.
І частина трилогії автобіографічних романів: Святині, Цілитель, Что БОГ дал (див. 16 і 19). Складається із двух різномовних частин: Победа! та Після біди, – перша з яких була видана (Е. І. Добжанським та Р. М. Куконеску) окремими брошурами у 1999 і 2000 рр.
Розповідається, на особистому досвіді автора, про стан науки-і-політики у Києві та Москві 1968-2000 рр. Роман про народну еліту слов'янства.

11. Ю. О. Шилов. «Велесова книга» та актуальність прадавніх учень. – К.: Книжкова палата України, 2001. – 154 с.
Двомовна збірка наукових статей: Дискусія в журналі "Археологія" 1992-1996 років з приводу вивчення курганів України, Походження індоєвропейців й слов'ян у світлі найдавнішої писемності, Арійські пракорені України та Індії, Козак Мамай, Махно та Ленін: дві стратегії й тактики розбудови майбутнього, Геополітичне значення етнополітичних процесів в Україні, та ін. Продовжується (див. 10) розкриття сучасного стану науки, політики, мистецтва (Древо життя Леоніда Гусака) в Україні.
Перше видання статті Істина "Велесової книги" було зроблено у 2000 р. окремою брошурою (самвидав Київської громади рідновірів "Трійця" на чолі з Е. І. Добжанським). Тут вперше розкрита Божественна Сутність "Велесової книги"(як адекватна підключенність Святині до всесвітнього Інформаційного Поля – говорячи мовою науки, а не релігії), вперше зроблено історичний нарис згадуваних у Книзі подій.    

12. Ю. А. Шилов. Начало начал. – К.: София, М.: Гелиос, 2002. – 304 с., илл.
Исторический роман "Начало начал" был создан присовокуплением к ранее написанной повести "Гандхарва – арийский Спаситель" (см. 5-6) предыдущей и последующей частей: …и тогда явился Спаситель, Гандхарва, Последний хранитель. Их действия относятся ко временам: расцвета Аратты, оформления Ариана, зарождения Шумера (IV тыс. до н. э.); угасания Аратты, подъема Ариана, начала Вавилонии (III тыс. до н. э.); угасания Ариана (VI в. до н. э.) в противоборстве индо-иранских его составных – Киммерии и Скифии.
Эти три части романа довольно самостоятельны. Объединяет их тема дохристианского возникновения Спаса (снятия общественных противоречий, включая жизнь–смерть, людское–божественное, вещественное–полевое),  характерности Спасительста для етнокультур индоевропейских народов.

13. Ю. О. Шилов. Джерела витоків української етнокультури ХІХ тис. до н. е. – ІІ тис. н. е. – К.: Аратта, 2002. – 272 с., іл.
Концептуальна монографія написана за ініціативою О. С. Поліщука, ним же почасти фінансовано її видання. Складається з нових редакцій раніше опублікованних Праісторії Русі (див. 8-9), Ведичної спадщини Вкраїни (5-6, 8), Космічних таємниць могил (1, 2, 5). Ці три частини засновані, відповідно, на джерелах історичних, етнологічних, археологічних. Вони взаємно доповнюються та перевіряються. У якості методійного стрижня взято положення академіка Б. О. Рибакова та ін. про співіснування двох ліній історіографії: 1) пам'яті народу та 2) офіційних писань.
Історію вперше написано з позиції (1) общинної пам'яті народу, зануреної у 3-мільйоннолітній антропогенез – із його опорою на підсвідомість, образно-інтуїтивне світосприйняття, міфологізовану культуру. Слідом за В. М. Даниленком і Б. О. Рибаковим, а головне – за архівом Кам'яної Могили та "Велесовою книгою" – показано, що орнаменти, фольклор, тексти слов'ян сягають приблизно 20-тисячолітньої давнини. Тоді як офіціозні історики, обмежені концепціями рабовласницької та ін. тоталітарних формацій, відводять минувшині слов'ян лише 1,5-3,5 останніх тисячоліття. Бо ця історіографія спирається на раціональне, логіко-аналітичне світорозуміння, у якому панує наука (а не міфологія). У методологічній частині монографії показано, що ці дві лінії зводяться до адекватного підключення культури (1) до всесвітнього Інформаційного Поля (до Всевідаючого Бога, до "автопілота" існування та розвитку) – або ж до її відключення (2) (переведення культури "на режим ручного управління", на атеїзм тощо). Показано також, що суттєво-якісне протиріччя народної та офіціозної галузей культури не дозволяє вченим, тим паче послідовно-2, адекватно досліджувати історію. А прагнення адекватності робить кваліфікованого дослідника Спасителем народу і людства (див. 12, а також 10, 16, 19).
Тож невипадково, а завдяки послідовно-1 роботі, що саме "Джерела" принесли їх автору прижиттєвий пам'ятник та монумент (у містах Комсомольськ і Дніпропетровськ, 2005-2006 рр.). Закономірно, що й протидії авторові дістається чимало (див. 3-4, 10 та ін.).

14. Ю. А. Шилов. Пращуры. – К.: Аратта, 2003. – 112 с., илл.
Научно-популярный конспект предыдущей монографии. В несколько иных редакциях переиздавался в Минске и Москве (вместе с романом "Цілитель", см. 16; 2004 и 2006 гг.), а на украинском языке – в Виннице (2006). Московское издательство "Русская Правда" снабдило книгу аннотацией: "Рекомендуется для изучения студентами всех учебных заведений России, Беларуси и Украины" (см. 8 и 22).

15. Ю. О. Шилов. Праслов'янська Аратта. – К.: Аратта, 2003. – 56 с., іл.
Концептуальна монографія написана за ініціативою О. С. Поліщука, ним же профінансовано її видання. За основу взято монографію "Джерела" (див. 13-14).
Принципово важливим є додаток: Словник "трипільської археологічної культури", який містить у собі дані з антропології, археоастрономії, геології, етнографії, лінгвістики – що дозволяють історизувати "т. а. к.": зрозуміти її як найпершу в світі державу Аратту – етнокультурне ядро слов'ян та інших індоєвропейських народів. Словник мав увійти до складу "Енциклопедії Трипільської цивілізації" (Київ, 2004), але був вилучений її головним редактором.

16. Ю. А. Шилов. Цілитель. – К.: Аратта, 2003. – 196 с., илл.
ІІ часть трилогии автобиографических романов: Святині, Цілитель, Что БОГ дал (см. 10 і 19). В центре произведения – семинар "Человек и его возможности", который проводит народный целитель В. И. Холошня. Его чудодейственная сила проявилась вследствие клинических смертей после ликвидации аварии на Чернобыльской АЭС. Неслучайно, что с главным героем произведения автор познакомился вскоре после своего участия в радиопередаче о ЧАЭС (см. 4), где заявил: "Это, конечно, смертоносный минус в судьбе Украины. Но минусов без плюсов не бывает. Поэтому такая беда должна породить и какой-то грандиозный плюс, позитив".
Рассказывается о современном состоянии традиций и духовности "народных масс" славян. В 2004 и 2006 гг. роман переиздавался в Минске и Москве (см. 14).

17. Ю. А. Шилов. Край ушедших лет. – К.: Аратта, 2004. – 234 с., илл.
Мемуары к собственному 55-летию. В центре внимания – творческая деятельность и библиография произведений историка-археолога Ю. А. Шилова. Стремление донести читателям логику и актуальность исследования, а также пропаганды основ цивилизации, её состояния и перспектив.
Своеобразный комментарий к трилогии автобиогафических романов (см. 10, 16, 19).

18. Ю. А. Шилов. Истоки славянской цивилизации. – К.: МАУП, 2004. – 704 с., илл.
Авторский перевод и новая редакция монографии "Джерела витоків української етнокультури" (см. 13). Значительно улучшена и расширена иллюстративная часть.

19. Ю. А. Шилов. Что БОГ дал. – К.: Аратта, 2005. – 212 с., илл.
ІІІ часть трилогии автобиографических романов: Святині, Цілитель, Что БОГ дал (см. 10 і 16). В центре произведения – раскопки экспедицией археолога А. Б. Супруненко грандиозного, одного из древнейших арийских курганов у г. Комсомольск (у вымирающего с. Волошино Кременчугского р-на Полтавской обл., Стовбувата Могила V-I тыс. до н. э. с кладбищем XVIII-ХХ вв. на вершине). Эти раскопки 2004 г. продолжают исследования, начатые здесь Ю. А. Шиловым в 1992-1993 годах (см. 3, 17, 23). Тогда погибло два человека, теперь над археологами нависает та же беда. Автор уже открыл (благодаря помощи геофизика Р. С. Фурдуя) принцип местоположения–конструкции–действия курганов-святилищ основоположников Вед, но не знает нюансов взаимосвязей тех жрецов со Всеведающим БОГОМ (< BHAGA вед. 'счастливая ДОЛЯ') – не знает тонкостей адекватного подключения к Информационному ПОЛЮ (см. 13).
Рассказывается об актуальности исконных, "языческих" (дототалитарных) основ культуры; о взаимодействии "цивилизованного человека" с Высшим РАЗУМОМ Мироздания; о жизненноважном, "неоязыческом" обновлении древних (ведических, добиблейских) представлений человечества о БОГЕ.

20. Ю. О. Шилов. Чого ми варті. – К.: Аратта, 2006. – 292 с., іл.
Двомовна збірка наукових та публіцистичних статей 1994-2005 рр. Її передмовою і післямовою є програмні статті Народ – інтелігенція – культура (1994) і Помаранчева революція та "піраміда влади" (2004). Між ними – розділи 1) Витоки, стан, перспективи української етнокультури,  2) Наука,  3) Політика,  4) Мистецтво,  5) Релігія.  Найбільш вагомі статті: Династія Киян і заснування Києва та Сьогодення і майбуття вже за нас! (1), Держава Аратта чи "трипільська археологічна культура"? та Наріжні проблеми українознавства (2), Цивілізація (державність) в її природньому розвитку й ідеологічних доктринах та О сущности диалога украинской и еврейской цивилизаций на рубеже ІІ-ІІІ тыс. н. э. (3), Аратто-арійські архетипи у творчості Віталія Мовчана та Кобзар Василь Нечепа (4), Спас(ительство) та БОГ, Цивілізація, майбутнє (5), та ін.

21. Ю. А. Шилов. Брама Безсмертя. – К.: Аратта, 2006. – 340 с., илл.
Своеобразный, художественно-литературный ("иллюстративный") II том собрания произведений, I томом которого выступает книга " Чого ми варті" (см. 20). Новая, значительно расширенная и, в основном, русскоязычная версия I части одноименного сборника 1994 г. (см. 2).
Включает новую редакцию исторического романа Начало начал (см. 12), впервые публикуемые трилогию (о прошлом–настоящем–будущем) пьес Ибо имеем жизнь вечную… и сценарии, киноповесть На исходе Золотого Века (см. 4, 5), повести и рассказы (см. 2, 4), поэму Постижение (см. 4) и стихотворный цикл Судьба рыбака А. И. Шилова, отца Ю. А. Шилова. Произведения объединены темой Спасительства в разнообразных его проявлениях (см. 12-13, 19).
Следует отметить оформление данной и предыдущей книг, в котором использованы произведения художников Г. И. Шанаева и В. Н. Пруса.

22. Ю. О. Шилов. Давня історія України в контексті світової цивілізації. – К.: МАУП, 2007. – 280 с.
Навчальний посібник, створений на основі (див. 13-15, 8 і 18) монографій "Джерела витоків української етнокультури" та "Праслов'янська Аратта", а також науково-популярної книги "Пращури". Цей курс лекцій читався автором у 2001-2006 рр. як спецкурс для студентів МАУП (Міжрегіональної Академії управління персоналом).
Вперше у пострадянській гуманітарній освіті сформульовано методологію (яка знімає протиріччя між наукою–релігією–політикою, є альтернативною відносно марксистського "історичного матеріалізму"). Вперше навчальний курс спирається на історичну пам'ять народу (а не на офіціозні доктрини "Біблії" чи "Капіталу"). Вперше розкривається головування в етноісторії традиції общинної (первинної), а не тоталітарної (вторинної) цивілізації.

23. Ю. А. Шилов. Курганные древности окрестностей Комсомольска. – К.– Комсомольск: Аратта, 2007. – 72 с., илл.
Полная публикация одной из 27 курганных групп, раскопанных под руководством Ю. А. Шилова в 1971-1976 и 1980-1995 годах – на протяжении его работы в Институте археологии АН УССР и НАНУ.
Арийские курганы возле г. Комсомольск Кременчугского р-на Полтавской обл. оказались наиболее важными среди когда-либо где-либо исследованных до того за всё существование археологической науки. Ибо в этих 8 курганах, особенно в Цегельне у с. Подлужье и Кормилицы у с. Еристовка, удалось проследить: 1) переход от докурганных святилищ до древнейших курганов, 2) при этом обнаружено влияние на местных пра-ариев (носителей среднестоговской и днепро-донецкой археологических культур) пришлых жрецов Аратты (трипольской культуры этапа В), 3) зарождение вместе с курганным обрядом "Риг-Веды", древнейшей из Вед арийской (индо-иранской, по определению лингвистов) общности племен.
Главнейшим же (4) стало открытие геокосмической основы ведических мифоритуалов: жрецы-брахманы встроили свои святилища в действующие периметры ведьминых кругов (по народной традиции; геологи называют эти циркульноправильные структуры мантийными каналами, а физики считают их вещественным отражением торсионных полей – которые входят в структуру вселенского Информационного ПОЛЯ), достигнув таким образом адекватного подключения к Всеведающему БОГУ (см. 19).
Кроме того, исследование и публикация означенных курганов стали двуединным примером историзации археологии (см. 1-2) – посредством целостностного освоения кургана как научного источника и синтеза его с данными иных (лингвистики, этнологии, др.) вспомогательных дисциплин исторической науки. И наконец: продолжение исследования (с 2002 г., экспедицией А. Б. Супруненко) курганов у Комсомольска – возле удобнейшей переправы через Днепр у начала Порогов – открыло памятники всех археологических культур Северного Причерноморья, начиная с верхнего палеолита и заканчивая поселениями и могильниками казаков и татар ХVIII в. Начатые публикации и анализы этих материалов закрепляют данный район как особый по выразительности, полноте и глубине историзации археологических данных.

24. Ю. О. Шилов. Українська національна ідея. – К.: Аратта, 2007. – 60 с.
Своєрідне доповнення до збірки "Чого ми варті" (див. 20). Статті і нариси цієї збірки акцентують долю творчості автора – яка невипадково дотична Спасительській  місії Тараса Шевченка й Івана Франка (див. відповідні нариси книги). Найбільш цікаві статті: Язичество, Православіє, РУНВіра: основа і доля УНІ, а також Найперша у світі державність та походження українського козацтва.

25. Ю. О. Шилов. Трипілля: аратто-арійсько-українські казки. – К.: Аратта, 2007. – 66 с., іл.
Своєрідне заключення 2-томника (див. 20-21), духовний заповіт автора (див. 24). Художньо-публіистична форма твору "із потойбічного життя" спрямована на зняття всіляких протиріч між минулим–сьогоденним–прийдешнім тощо (див. 12-13, 19).
Слід відзначити прекрасне оформлення книги художниками Вакуленками, Олександром і його донькою Олесею. Вони органічно поєднали свої ілюстрації с текстом письменника Юрія Шилова.

***
Юрій Олексійович Шилов вважає, що остання з вищенаведених книг завершує основну його творчість (на 60-му році життя). Далі – лише удосконалення та перевидання опублікованного.
Прохання до інвесторів та меценатів: допомогти у підготовці та виданні Зібрання творів Ю. О. Шилова. Зібрання, як бачимо, має внутрішню силу та логіку – спрямованні на завершення 600-річного циклу епох Відродження–Реформації–Просвіти–Неоправославія. Закономірно, що вищим міжнародним визнанням теорії Аратти є насьогодні каталог (Сucuteni–Тrypillia: AGreatCivilizationofOldEurope. – Rome, 2008. – Р. 67-70) виставки «Cucuteni–Trypillia: Una Grande Civiltà dell'Antica Europa (V-III millennio a.C.)», яка була організована Україною, Молдовою, Румунією й пройшла у Ватікані 16.09-31.10.2008.

Юрий Алексеевич Шилов полагает, что последняя из вишеприведенных книг завершает основное его творчество (на 60-м году жизни). Дальше – лишь совершенствование и переиздание опубликованного.
Просьба к инвесторам и меценатам: помочь в подготовке и издании Собрания сочинений Ю. А. Шилова. Собрание, как видим, имеет внутреннюю силу и логику – направленные на завершение 600-летнего цикла эпох Возрождения–Реформации–Просвещения–Неоправославия. Закономерно, что высшим международным признанием теории Аратты является насегодня каталог (Сucuteni–Тrypillia: AGreatCivilizationofOldEurope. – Rome, 2008. – Р. 67-70) выставки «Cucuteni–Trypillia: Una Grande Civiltà dell'Antica Europa (V-III millennio a.C.)», которая была организована Украиной, Молдовой, Румынией и прошла в Ватикане 16.09-31.10.2008.

26. Ю. О. Шилов. Маніфест рідновірів епохи Неоправославія
Сложилась аргументированная теория всемирных истоков Священного Писания, в которой территория и этнокультура славянских народов занимает ведущее место… Унаследование образом Христа традиций Кришны и Будды наука уже признаёт; остаётся признать главенство в этом генезисе Кресника да заложенного им (в Аратте 5400-4600 гг. до н. э.) мифоритуала Коледы «Веды словена». Полная версия манифеста

27. Ю. О. Шилов. Ноосфера и спас
На примере аратто-арийских курганов V-III тысячелетий до н. э. изначальной цивилизации рассматриваются истоки, структура и сущность ноосферы, её связь как с антропогенной деятельностью, так и с Энерго-Информационным ПОЛЕМ Вселенной. Особое внимание уделено возникновению и развитию Ведического института БОГА-Спаса-царя. Полная версия

28. Ю. О. Шилов. Прародина ариев
Недавно московское издательство «Русская Правда» выпустило 2 издание известной монографии академика Юрия Алексеевича ШИЛОВА «Прародина ариев : обряды, мифы, история» (рецензенты – академики Российской Академии наук О.Н.Трубачёв и Б.А.Рыбаков, редактор – академик В.Д.Ившин; Москва–Киев–Минск, 2013.– 816 с., 77 ил.). Книга выпущена под эгидой Академии теоретических проблем при РАН и открывает серию «Академия русской мысли» (куратор серии – член-корр. АТП А.М.Аратов). Рекомендовано для факультативного изучения студентами исторических факультетов всех вузов России и Украины. Полная версия

29. Ю. О. Шилов. Конкурентноспособна ли наукообразная ложь? (из Вступления к III редакции «Прародины ариев» Ю. А. Шилова [1995; 2013])
Замысел монографии «Прародина ариев» возник в 1971-1977 гг., когда мною были открыты фигурные курганы (упоминавшиеся до того А. А. Бобринским, И. В. Синициным, И. Т. Черняковым и Н. М. Шмаглием, – не говоря уж про утвердившиеся зарубежом открытия «Мальтийских богинь», «культуры изобразительных курганов» долины Миссисипи, и т. п.), а в них да в росписях кеми-обинских гробниц – отражение «космогонических мифов Ригведы» [Археологія 1977, 22, с. 51-55]. На протяжении... Полная версия